Join the new world

Отже, шановний читачу, нарешті продовжую тему, розпочату попередньою публікацією.
(я бачу кільця адміністративного удаву навколо мого акку, кожна стаття може виявитись для нього останньою)

Давно вже хотілося покритикувати критиків останніх еукраїнських президентів з тих, правління яких припало на моє ежиття. Залишаю поки що з в спокої президента з провокативним, як для еукраїнського очільника, ніком Alexander II The Great (настільки провокативним, що у мене, 2-х денного новачка, відразу виникло бажання покинути цю гру і більше в ній не з*являтись, щоб перебороти цей настрій мені знадобилось більше 2- тижнів , що потім довелось докласти зусиль на ремонт велнесу). Звернімо увагу на загальну атмосферу, яка передувала появі на президентському кріслі гравця під ніком Alexey Mac, в колах політичних “доброзичливців” відомого під псевдо “Фарбований Лис”.


Хіба не найстрашнішим ворогом еУкраїни тоді вважали “болото” (стан зовнішньополітичної невизначенності)?

В тему наведу цитату Цвинтаря : "Дядя Цв вам все расскажет. Занимаясь болтологией, мы с вами напоминаем клуб шахматистов, которые обсуждают игры, но боятся играть потому что, боятся потерять фигуры." До речі, тоді він сказав навіть більше, десь в коментах, чи в кандидатській програмі, приблизно про обмін територій на фан, я підтримав його в такому споссобі мислення.


Тому дуже дивююсь його меланхолії в осттанній статті, хіба не такий фінал він передбачав в своєму сценарії?


Справді, еУкраїна пліч-опліч з Феніксом ( коли йому вигідно) “-ура-ура-ура”, за це ж боролись, кілька активних військових операцій; війною на Молдову поперли (щоб розставити пріорітети) “ура-ура-ура”, і нарешті в “Великій політиці” втратили фігуру, ферзя, навіть(!), і раптом - меланхолія, фан же мав бути!!! Але все це ліричний відступ, мова про президента Alexey Mac і про ту критику, якій його незаслужено піддали. А критикували президента за те, що він, нібито, проігнорував волю українських егромадян: референдум провів - а діяти почав наперекір його результатам, очевидно не взявши до уваги, що ця “воля”, не передбачена механікою гри, це просте побажання некомпетентних осіб. Колишні президенти, Пасічний і Данило Галицький, майже в один голос заявили, що за свого правління вони до такого не допускали. Тоді до них питання:”Чому?” Іронія полягала в тому, що на президентських перегонах кампанія опонента Мака, Бабенка, супроводжувалась слоганом “президент з яйцями” Отже Мак і продемонстрував, що це має означати. Проте, треба віддати належне справедливості, більш ніж на утвердження певних тенденцій Мак не пішов, все можна було відіграти “взад”, за цих обставин представлення Маком наступником гравця під ніком Geka, що зажив слави троля в тих колах, що “фарбували лиса”, можна вважати його головним діянням на посту. Geka впав у око громадськості тим, що обіцяв, у випадку обрання президентом, оголосити війну Молдавії і тим самим “випробувати” прихильність до України Румунії і Польщі. Мабуть у зв'язку з цією реплікою Макові довелося окремо підписатися про адекватність Geka. Що ж, Geka протягом свого президенства, ще більш настійливо проводячи лінію на зближення з Феніксом, не дав приводу дорікнути Макові в оцінці його адекватності. Після адекватного Geka на авансцену вийшов один із самих авторитених і досвідчених гравців -Ivan Sirko. Саме Сірко і виконав обіцянку Geka, штовхнув еУкраїну в пряме зіткнення з Еденом. Хоча в тих колах, що дуже підозріло ставились до Мака і Джека, а Сірку майже довіряли, вважали неймовірним той сценарій, що розгорнувся, але воно таки сталося. Цим самим всі троє продемонстрували волю, цілеспрямованність, узгодженність і діяли всі троє як один.


То чого варта практично вся критика, що супроводжувала діяльність цих президентів? Чи досягала вона цілі? Якої?
Отже, в підсумку можна вважати діяльність всіх трьох президентів плідною і успішною.

Важко в цьому аспекті говорити про останнього президента під ніком Rostislav Kazkar, адже йому дісталась роль реєстратора всих цих зрушень. Він це розуміє тому й сумує .
Чекайте! Чому ж Цвинтар в такій меланхолії якщо його мрії так точно й послідовно втілили три президенти? А дуже просто - український простір, а разом з ним і значення в цій грі Цвинтара змаліло до непристойності.
За останні місяці ми надбали стільки “фану” і “фейлу” що на всіх підставах мали б чекати хоч невеличкого, хоч відносного бб (бебі-бумчику). Але все відбувається навпаки.
Така вже вона ця гра, без міцного національного кореня нічого крім маріонетки не збудуєш.

(продовження буде, якщо адміни дозволять)

ПС.
Ця стаття мала вийти майже дві доби тому. Але дякуючи "бдітєльной общєствєнності" вийшла от затримка. Але гадаю,що ви встигнете ще ознайомитись з заключною третьою частиною цієї серії до того, як зробите свій вибір президента.