Join the new world

Тож сідайте хлопчики да кола, та й слухайте що вам дід раскаже.
- Ото як я був молодий, ну може малость застарше від вас, то випала йому доля служити у тому знааааменитому другому полку, що імені звістного Ярославого Мудрого називався.
Та ще не просто другому, а той що Б.
- Що воно за Б? Та тож діти воєнна тайна! От як!
- І служив же діду добре і бездоганно. Увсю французьку компанію пройшов. Ні дня на спочинок не витратів, бо дуже він Волю любив, та й французів, отроков самого Наполеону поважав. Такі собі вони мааааленькі, але дюже правільні і якщо хтось там когось зачепить, то вони горою за нього стають. Така у них правда життя. От воно як!
- Так про що я? А так про службу. А надобно сказати, що до початку французької компанії посеред солдат та офіцерів космонавтів набирали.
- Що? Що за космонавтів? Да хто їх біса знае? Кожного разу це булі нові космонавти, да і до нового космосу кожний раз їх засилали. Дуже то була брудна, тяжка, але почьотна робота.
- Хм. Гм. Га? Що? Да ні діти, діду не заснув, це діти діду замрїяв по татошним часам. Так отож, як французька компанія закінчилась, то і сумно стало значіть діду. Не постреляти там. Даж по горобцям не було можливості. Кожен патрон на рахунку. Тільки подьом у шостої ранку, потім работа до обіду, ну а послі обіду то треніровка і все. Отбой.
В самоволку незя! А вдруг війна? А ти на танцульках! Що будеш робити? Отож дідки. То дуже діду було тяжко від цього.
- Аж тут раптом пішли чутки, що знову набирають в космонавти! І то стало діду дуже інтересно, що то за космонавти і як вони жівуть... Але коли він прийшов до писаря записуватись до космонавтного списку, то халепа й з дідом приключилась. Як оказалось не всіх у космонавтів брали. А тільки починаючи БМПістів.
- Га? Що за БМПісти про яких діда розказуе? Ну, діти в армії на той строк з солдат готували БМПістів, потім танкеткістів, а потім из них робили танкістів, ну ті що танками керують. Таки собі велечезні залізякі. Може бачилі їх у музею, що в першу мірову захопили? Ні? А може тоді комикси "Залізний капут" дивилися? От та зализяка, то є танк!
- Ну отож діду ще мало служив і тому йому ще не довіряли БМП водити самостійно, тільки з інструктором. А в космонавті могли пійти тілько ті хто міг самостійно БМП керувати, та ще відро горілки здужать, та на ногох втриматься. Бо якщо стане погано в космосі, тільки вона і допоможе. Ну не взяли діда до складу космонавтів.
- А як діду прохав свого командира! Що тільки не обіцяв! Але командир на то і командир, щоб дурнів в космос не пускати. Але і діду, діти, хітра сволота. Пийшов він до писарю, да не з пустими руками. Той йому і каже: що ж ти діду з глузда з'їхав? Да зачекай два тижні і там до космосу точно попадешь!
- Але засмутився діду, що не зможе в космос сьогодні злітати, та й налив пісарєві по самі "вже не хочу". Подобріла душа той бестії, та й каже діду. Короче давай так: зброя своя, а я тобі документі проіздні оформлю, щоб ні яка сволота на здогодалась. Але за це завтра в ранці ти мені голда принесеш. І зрадів тоді діду за мрію свою, що в жіття перетворюеться!
- Що вам скажу діти! Слухйтесь старших, да не лізьте поперед батька в пекло. Що то був за польот в космос! Як воно трясло! Ще так ніколи не трясло. Долетів дід до космосу майже еле живий. А тут грохот, пальба, матюки з краю до краю. А тут ще куриця безголова - страшна діти це річ - ця кура ряба. Стільки про неї поганого разповідають і головне - вона бесмертна!
- Отож дід зібрав максима, що від його діда дастався і давай бить по ворогам. І бив він і бив. Вже всі кулі повистрелював. Нічем вже було бити. Так він витяг шаблю, що ще прі царю горохі була зроблена і ею ворога косив. Аж раптом тут бабах і впав діда до землі космічній.
- І тільки на третью добу він став проходити до тями у шпіталі. А шпиталь не знайомий, щось там не по зрозумілому гогочуть. Тож діда втік оттуди. І маже тиждень він додому добирався. А як прійшов до рідного полку, то рідне : "стой, хто іде!?" було за щастя. Але не тут то було. Дід ім паролю секрету каже, та вже тиждень минув і той пароль раз десять вже миняли. Загорюнів діду від того, що до дісбату його кинуть, та с горя заспівав: "їхали козааааакиииии...". Аж раптом, цей заспів почув зам міністра оборони. А надо сказати, що дід був та ще хітра та пронирлова істота і на початку служби ісправно с цим замМО горілку пив, та ще цю пісню співали у двох. І вот як воно вийшло - діда від дісбату врятувало.
- Отож дітки прийшов діда до родного ліжка, та упав знесилений. І тільки зараз він зрозумів яке велике діло він зробив, що побував він в цьомому клятому космосі. І нічого він ніколи більш не боявся.

Отака дітоньки вам казочка.