Join the new world

---

Сьогодні 7 січня за григоріанським календарем і 25 грудня за календарем юліанським і саме цього дня вірні українських Церков східного (грецького) обряду (УПЦ КП, УПЦ МП, УГКЦ, УАПЦ) святкують Різдво. Розбіжність у святкуванні Різдва західними і східними церквами викликана тим, що вони користуються різними календарними системами. Православна церква святкує його 7 січня (25 грудня за старим стилем), а католицька церква — 25 грудня за новим стилем. У X столітті християнство було запроваджено на Русі, й відтоді свято Різдва Христового стало невід'ємною частиною нашої культури.
Свято Різдва належить до великих християнських, так званих Дванадесятих неперехідних свят, та має п'ять днів передсвяткування і шість днів післясвяткування і завершується святом Обрізання Господнього (святого Василя), який святкується 1 січня (1 січня юліанського календаря відповідає 14 січня григоріанського).
Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Вифлеєму прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Ісуса. Тоді янгол спустився з неба й повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.
На небі засяяла Вифлеємська зоря, що сповіщала світу про народження спасителя та вказувала шлях до Царя всіх людей. За пастушками до печери з Марією та Ісусом прийшли три язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і миро. Золото символізувало царську владу, ладан — божу волю, смирно — долю пророка. До речі, саме тих давніх часів сягає традиція виготовляти вифлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.
Історична наука вважає, що Різдво запозичене християнами з язичеських культів. У стародавніх релігіях відзначалося народження богів – давньоєгипетського Осіріса, давньогрецького Діоніса, давньоіранського Мітри та ін. Дати цих свят припадали на кінець грудня – початок січня, дні зимового сонцестояння, "повороту до весни".
У процесі свого становлення християнська церква поступово витісняла давні свята. Утверджуючи християнство та вчення про єдиного бога на теренах Київської Русі, перші отці церкви переосмислили язичницьку атрибутику у християнському контексті та зберегти у церковній традиції чимало з того доброго та істинного, що існувало в язичництві. Зокрема - сільськогосподарський хліборобський календар, який багато в чому був розроблений ще в язичницькі часи. Таким чином, в Україні, як і в інших країнах світу, день початку нового сонячного, хліборобського, року отримав новий, християнський зміст, як Різдво, свято народження Божого Сина.
Відповідним чином була змінена й обрядовість, магічні дії й обряди язичництва були замінені на молитви й обряди прославлення і прохання до Господа, щоб у наступному році він дав людям добрий урожай. Відповідно до нового вчення був дещо переосмислений в плані символіки і обрядовості, але по суті залишений без змін, звичай поминання предків, старих дідів, праотців, які згідно православного вчення за свої добрі вчинки, зокрема відносно своєї родини, мають вічне життя у Бога в небесних поселеннях серед святих і праведників. Так само як на святковому богослужінні, у святкуванні Різдва мали брати участь усі приналежні до родинного кола. На Святому Вечорі властиво зосереджується взагалі головна увага свята, і на саме Різдво залишається тільки служба божа в церкві та відвідування і гостювання родичів та знайомих з відповідними розвагами та забавами.
Різдву, за церковним статутом, передував чотиритижневий Різдвяний піст (Пилипівка), з 27 листопада до 6 січня. У цей час виконувалися всі хатні роботи: світлицю білили, прибирали розписами, вивішували найкращі рушники, розкладали килими. Покуття оздоблювали особливо урочисто й прикрашали запаленою свічкою чи лампадою. Тут ставили перший символ усіх трьох зимових свят — дідух (сніп з колосків жита чи пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, примішуючи потім до посівного — для забезпечення багатого врожаю. Особливого значення надавали різдвяній погоді. По ній визначали майбутній врожай. Різдвяні свята в Україні, за язичницькою традицією, пов’язані із культом предків, з шануванням душ померлих. Відтак, узвар і особливо кутя, які обов’язково мають бути на кожному столі – насправді є поминальними стравами.
Вранці 7 січня українці йшли до церкви, щоб віддати шану новонародженому Христові. Після закінчення церковної відправи родина знову збиралася на святковий обід, який вже не був пісним, та починалася велика різдвяна гостина. Сало, печінка, ковбаса, різні смаженості та копченості, все за чим сумувала під час посту душа, повинно стояти на столі.
По обіді наступає час заслуженого відпочинку. В гості ж потрібно йти вже після обіду. Одружені діти, як правило, йдуть до своїх батьків. Дуже давньою є українська традиція миритися в цей день, пробачати одне одному образи, вільні й мимовільні, щоб на повну міру відчути радість життя. Коли починає сутеніти — діти та хлопці з дівчатами (як спільними ватагами, так і окремо парубочими та дівочими ватагами) починають колядування — перевдягаються у костюми (кози, цигана, жида) ходити по хатам, співаючи колядок та розігруючи імпровізовані вистави за участю різних членів ватаги чи даючи вистави на різдвяні теми у вертепі (невеликому ляльковому театрі).

---

---

Оскільки Міністерство культури серед своїх місій має також і місію просвітництва, то починаючи з цього випуску вісника Мінкульту започатковуємо нову рубрику: “Цей день в історії” про визначні події, які стались цього дня і які суттєво вплинули на розвиток української (чи загальносвітової) культури або які просто варто пам’ятати.

7 січня 1660 року Галілео Галлілей вперше помітив на небі чотири супутники Юпітера — небесні тіла, про які не знали древні. Таким чином, було зроблено вагомий крок по відходу від панівних на той час уявлень про структуру Всесвіту та здобуте підтвердження продуктивності коперніканської ідеї про геліоцентричність космосу.
7 січня 1979 року в’єтнамські війська повалили режим Пол Пота у Камбоджі. Таким чином припинив своє існування один з найкривавіших тоталітарних режимів — при шестимільйонному (на той час) населенні кількість загиблих оцінюють від 1,9 до 3 мільйонів жертв, на сьогодні у Камбоджі були знайдені, розкопані та підраховані масові поховання з близько 1,39 мільйонів останків. Режим Пол Пота проголошував ідеї ізоляції від зовнішнього світу, ліквідацію грошей, писемності, міського населення, релігії, культури та інтелігенції (окуляри вважались ознакою неблагонадійності і могло бути одним з пунктів обвинувачення зі смертельним вироком). Країна була перетворена на трудові сільскогосподарські комуни з 18-20 годинним робочим днем. Страта загрожувала за найменшу провину (наприклад, народження дитини без дозволу керівництва комуни, зірваний з дерева плід, збір рису після ), знищувались представники етнічних меншин.

P.S. Міністерство культури набирає бажаючих безкоштовно попрацювати задля культурного розвитку еУкраїни. Звертатись до Міністра культури (KATPAH) або заступника Міністра (Upivka). У штат можуть прийматись за результатами співбесіди представники будь-якої партії та МЮ (чи взагалі позапартійні цивільні), вимоги лише три - еукраїнське громадянство, адекватність, готовність спільно працювати.

З повагою,
Міністерство культури еУкраїни.

---

Для шаутів:
[Мінкульт] Свято стукає нам в вікно - це Різдво, це Різдво, це Різдво!
http://www.erepublik.com/uk/article/-1-2360565/1/20