Кінець другої е-Української Республіки?

Day 824, 08:27 • Published in Ukraine Ukraine • by Tikhenko


Багатостраждальна е-Україна. Головною її проблемою завжди була можливість вибору. Необхідність самим вирішувати свої проблеми, приймати рішення, знаходити шляхи виходу із чисельних криз - пригнічувала населення, порушуючи його сезонні цикли, вганяючи в затяжну депресію. Особливий спротив і обурення громадськості викликали ті кілька людей що взяли на себе сміливість скеровувати натовп, визначати національні пріоритети, активно працювати на ниві дипломатії, вишукуючи із поміж байдужих сусідів – друзів та партнерів. Цих людей називали «влада». Стійку відразу сірої маси до «влади», пояснити не важко, бо сам факт її існування, суперечив історико-ментальним підвалинам, на яких поставала національна ідентичність.



Численні акції протесту, і брудні лайки у пресі з боку так званої «опозиції», не мали успіху внаслідок недостатньої організованості подібних виступів, та нечіткості сформульованих вимог. Зневірившись скомпрометувати чи купити окремих представників влади, не маючи в голові достатньо клепки, щоб самотужки очолити державу у скрутний час, і не бажаючи брати на себе бодай якусь відповідальність, опозиціонери закликали народ не виконувати наказів уряду. Хай краще держава зникне взагалі, аніж прямуватиме до процвітання під керівництвом такої влади, - вирішили вони.



Так чи інакше, рішення прийняті народом самостійно, без урахування позиції один одного, і влади в цілому, негативно відбилися на економічних показниках країни. Занапастили зовнішньополітичній курс уряду. Дався взнаки і брак досвіду прийняття рішень, і недостатня поінформованість у реаліях е-життя. Не останньою мірою відбулося це і тому, що рішення прийняті населенням самостійно, були хріновими, і за великим рахунком не співпадали з власними їх бажаннями (будучи нав’язані сусідніми країнами, через своїх агентів впливу, які здебільшого і формували опозицію). Це, однак, зовсім не завадило населенню такі рішення приймати і надалі. Закладений у подібному механізмі народного волевиявлення антагонізм, розхитав морально нестійкі історично неузгоджені підвалини суспільства. Відповідальність же за провали, з легкої руки опозиціонерів, перекладалися на плечі органів влади, які подібну відповідальність, справедливо вважали частиною внутрішньої політики молодої держави.



В чому причини наших поразок і злиднів, звідки тягнеться коріння численних провокацій та маніпуляцій напрямлених на знищення нашої незалежності і соборності. На мою думку, проблеми становлення нової суспільної ідентичності були спровоковані багатющою, але суперечливою історичною спадщиною, котра виповнювала колективне підсвідоме населення (підсвідоме, бо достеменно про ті далекі часи відомо не багатьом). Ускладнювало ситуацію й наполегливе намагання однієї частини населення привести історичне минуле до певного знаменника, в основному за рахунок іншої частини населення. Саме історична довідка, мала б пояснити пересічному громадянину чому ця держава ворог, а інша навпаки - друг. При тому, що вся різниця між ними полягала у тому, що вони грабували і нищили е-Україну, в різні періоди часу. Коли ж історії нового світу не вистачало, опозиціонери, вміло маніпулюючи громадською свідомістю, зверталися до реальної історії.



Мета їх була проста, - руками різних політичних груп всередині держави посваритися почергово з Росією, Румунією, Угорщиною, Польшею, Францією, Іспанією, Італією, Сполученими Штатами Америки, тощо. Потім зчинити кілька провокацій, і сповна насолодитися знищенням рідної держави. Ще й грошики отримати від зацікавлених осіб. Теорія змови? Такого не може бути? Озирніться навкруги, невже не ввижається вам щось загрозливе у всьому цьому хаосі? Що робити, - запитаєте ви? І я відповім. Побороти негативні тенденції можна лише дисципліною: пильно слідкуйте за наказами МО і чітко них дотримуйтесь; не сприймайте викрики опозиціонерів як наказ до дії, майте власну голову на плечах, намагайтеся аналізувати і фільтрувати інформацію; задавайте собі питання – кому вигідно?



…Пройдуть роки, і всі ви будете згадувати 2-гу е-Українську республіку з неодмінною приязню. Із ностальгією і ніжністю перебиратимете в пам’яті її вождів, від Галицького до Пасічного. Пізніше, коли про жоден вибір не буде йти й мови, ви неодмінно пригадаєте солодкі місяці самостійного розвитку е-України із усією її дивакуватістю і наївністю, з її опозиціонерами із неодмінними парадоксами та маразмами, з її народом спраглим до свободи і халяви. Становлення історичних конструкцій просто навколо тебе, нечутне зміщення політичних акцентів і геополітичних концептів. Право вибору між трьома регіональними блоками – усе це раптово починаєш цінувати, усвідомлюючи минущість і плинність соціокультурних нагромаджень.



Живи у віках, е-Україно, навіть попри зради та поневіряння твоїх недолугих синів, що проміняли свій патріотизм на золото іноземних розвідок. Живи попри невиправдані сподівання та розвіяні ілюзії, твої поети все одно оспівуватимуть тебе в одах і гімнах, заповнюватимуть сторінки хрестоматій майбутнього, палкими словами любові до тебе. Світи згори яскравою зіркою, пробуджуй від сну нових героїв, що матимуть сміливість сказати – ми ВЛАДА. Вони, так само як і колись, знов зженуть натовп, визначать національні пріоритети, поринуть у вир зовнішньо та внутрішньополітичної боротьби. Можливо, вони навіть доведуть справу до кінця, узгодивши суспільні суперечності й виправивши історичні неузгодженості. Але то буде інша історія, інша держава, інакший народ.

Цінуйте те, що маєте. Щиро, Tikhenko United Ukraine.