Як я до армії ходив..ч.2

Day 3,703, 06:10 • Published in Ukraine Portugal • by Sucateir2

Доброго часу доби усім хто сидить в клікабельній нашій і не знає чим сі зайняти.

Невеличкий пролог.

До ваших очей буде представлена моя історія з власного життя про строкову службу в українській армії зразка 2015-2016 років.
Цикл буде складатись з декількох статтей, скільки точно ще не знаю, але всі вони будуть підписані і ви самі зможете дізнатись коли вже кінець.
По суті це спогади, видуманого немає нічого.
Отож читаємо, коментуємо, сміємось та згадуєммо себе під час служби.
Поїхали.

У даному випуску буде історія про перший день служби в армії, який я ніколи не забуду.


"Очень быстро всё помыл и нифига не получил, мистер срочник.." (солдатский юмор)


Перший день служби. Містечко «Інженерне»
Львівська обл., Яворівський полігон c. Старичі в/ч 4264, 3й бат. молодого поповнення.

Ітак нас привезли ввечері 11 листопада на одне з 16 містечко полігону яке називалось «Інженерне». Вийшов я з автобуса і побачив пару ліхтариків вдалині - то була казарма, і суцільну грязюку під ногами. Пішли до казарми селитись. Проходячи повз якийсь будинок якісь дядьки які сиділи на ганку, включили нам молодим марш славянки, улибнуло. Заходимо в казарму. Першим хто зустрів нас в казармі був запах, неперевершений запах 100 мужиків, а з не привички він ще їдкіший ніж здається на перший погляд.

Позаймали ми свої ліжка хто де встиг. Я вибрав собі нижнє так як і хотів. Нас взагалі з Хмельницького їхало 17 чоловік і так вийшло що нас якраз підселили до 13 чоловік з Чернівецької області, так разом нас вийшло 30 і сформувався цілий повнокровний взвод нас молодих. Трошки розклались як вміли, трошки поперезнайомлювались і склали свої перші враження від армії з розповідей хлопців які на пару годин раніше приїхали. А згодом до нас прийшов вусатий такий дядько і сказав що він наш інструктор та називати його Володимир Григорович, який, на секунду, родом з Хмельниччини також. Потім ми помили ноги, почистили зуби і прозвучав мій перший армійський відбій. Чесно після цієї команди я лежав як мертвий навіть не шевельнувся, і мені чомусь навіяло за своїми рідними, за мамою і дівчиною. Ще тоді я не усвідомлював що все саме почалось.

Кажуть, що «солдат спить а служба йде», так і є…але я ще зелений не знав тих всіх мудрих висловів і не знав що таке по справжньому спати як вбитий, але в армії багато чого буває перший раз, отож. Ранок, казарма спить і кожному бачиться своє, але тут не очікувано в 6 годин ранку на все горло якийсь дебіл, як мені тоді здалось, крикнув на всю казарму «Підйом!!» . Мене з ліжка як змело, я напевне так ніколи не зіскакував з ліжка і не починав одіватись як того першого ранку в армії. Зарядка. Кажуть що вона закаляє, але блін як же влом то було робити ще і в 6 ранку. Ми пробіглися, трохи руками помахали для вигляду і на тому все закінчилось. Зарядка кароч... Прийшли в казарму, застелили ліжка, ну хто як вмів тому, що ще ніхто не показував як, але Хмельницькі пацани застелили нормально бо на розподільчому один дядько нам показував і щось запам`яталося, отак то. Прийшов Григорович і ми ставши по троє біля казарми пішли снідати.



Столової як такої звичної в на тому містечку для подиву мого не було, нам роздали солдатські котелки і ми поїли з польової кухні на дерев`яних столах в палатках. Їжа була нормальною. Як зараз пам`ятаю, суп з фрикадельками і пшоняна крупа з куском сала, ну звичайно хліб, цибуля і чай, напівсолодкий..отакий от в мене перший сніданок. Потім ми пішли в казарму, поставили котелки в тумбочку і згодом нас повели знайомитись з нашим взводним. Ним виявився капітан Шевчук Андрій Миколайович, на вигляд мав десь до 30 років. Нормальний дядько виявився..я думав буде гірше. І заспокоїв, і розказав як шо де буде і де ми взагалі, так і такі питання були. Отак от виявилось все краще ніж я думав і взводний нормальний і інструктор нормальний, а забув, був ще один дядько, мобілізований старший сержант Мороз, далі не згадаю. З Києва підприємець, десь 40 років, взагалі адекватна людина. Розпитували ми в них про все і вся, цікаво ж. Все поки складалось для нас добре.
З горем пополам, то курнемо тут, то підемо туди і пройшов наш перший день в армії, ніхто нас не рухав, адаптація мать її. Батальйон зелених формувся, приїжджали все нові хлопці зі всієї України, були із самих прифронтових нині міст.

Магазину, а по армійському чопок (чіпок), на території не було, сигарети, що були куплені ще на призивному закінчувалися і було колективно прийнято рішення відправити гінця до сусіднього села за табачним стратегічним запасом. Сказано-зроблено. Тягнули сірники і вгадайте хто витягнув коротку? Правильно, не я. Гончий справився зі своїм завданням на відмінно і вже через дві години весь взвод був затоварений куривом на декілька днів наперед.
Взагалі перший день важко забути, все таке цікаве. Люди у формі, сурові дядьки військові. Просто уявіть цей компот побачити людині яка не бачила таку концентрацію військових в одному місці.

Першим днем армії випав легенький сніжок такий, який ледь вкрив землю і цей день можна описати однією фразою тодішнього нашого старшини: «Бігом йдіть чистити сніг бо він зараз розстане…». Ось саме після цієї фрази я реально зрозумів всі приколи, що я чув про армію.

Ввечері збір, перекличка, туалет і баю бай, мінус один подумав я і тут же згадав, що ще десь 360 таких мінусів..блін. Ось такий мій перший день в армії, я його ніколи не забуду, ті люди і емоції, той страх і та ж цікавість.

Далі буде...
Для розгрузки.


Як я до армії ходив ч.1
https://www.erepublik.com/uk/article/-1118634-2661275/1/20

Дякую за увагу.
Dexter. Morgan