What Is and What Should Never Be: Держава. Ч.1 — Геополітичний словничок
![Ukraine](http://www.erepublik.net/images/flags_png/S/Ukraine.png)
eUkrainian Sociology Center
Але ніхто собі не признається, що болото це викликано ніякими не зовнішньополітичними чинниками, а саме внутрішньополітичними — болото всередині нас, а не зовні. Наш державний устрій — анархічний для одних, аристократичний для других і партійно-оліграхічний для третіх — насправді не є ані республікою, ані військовою диктатурою, він не є державним устроєм у первинному значенні слова. Бо держави у нас немає. Ми як родоплемінні зулуси перед лицем злагодженої британської воєнної та державної машини – кожен з нас може продемонструвати особисту відвагу, власне бачення того як-держава-має-поводитись, відданість власним інтересам, в крайньому разі — відданість «главі роду», тому за кого ми віддали свій голос на конгресових виборах не пошкодувавши 4 велнеса на переліт туди і назад. І я не звинувачую нікого конкретно (я не звинувачую навіть Данилу Галицького
😉), «влада» і «опозиція» радо підігрують такій ситуації і якщо станеться таке, що вони поміняються місцями, все буде так само. Все сталося так, бо мало статись — занадто багато історичних чинників грає роль аби можна було говорити про чиюсь вину. Кожне суспільство йде своїм шляхом розвитку і цей шлях можна лише скоригувати в певний момент — немає сенсу говорити про причини не пропонуючи шляхів виходу.
Я — як журналіст, історик, соціолог, філософ і, зрештою, громадянин бачу свій обов’язок аби, по можливості, вказати цей шлях. Близько місяця після своєї участі у президентських виборах я провів у е-відпустці, акумулюючи ідеї, впорядковуючи свій досвід і своє бачення ситуації. Від сьогодні я починаю серію теоретичних статей, перше у Новому Світі політологічне дослідження — про те, як еУкраїні стати успішною державою. «Успішну державу» кожен бачить по-своєму — для когось це left-wing paradise; для когось імперія з багатою історією військових завоювань; ще для когось це «Наддніпрянська Швейцарія», багата нейтральна торгова республіка. Проте без внутрішньої дисципліни, без верховенства, чорт візьми, права над особистими інтересами, без внутрішньополітичних правил гри жоден варіант не втілиться в реальність. Я не даватиму жодних чітких сценаріїв того, що треба зробити тут і тепер (залиште це передвиборчій агітації), жодних вказівок на конкретні персоналії чи конкретні дії цих персоналій (залиште це післявиборчому обливанню брудом) — я даватиму лише голу теорію. Я не Лікург і не Кампанелла, я можу лише запропонувати глину, з якої саме суспільство виліпить все, що йому заманеться відповідно до політичних уподобань. Ну, хіба що торкнусь сценарію співіснування цих самих політичних уподобань — плюралізм є основою успішної держави. Але і без того будуть теми, за якими я писатиму такі ненависні вам стіни тексту — конституція, судова гілка влади, військова-господарська модель держави, інформаційна війна та пропаганда, транзитивність політичної системи; зовнішня політика, зрештою.
Тож, перепрошую за такий довгий вступ і переходжу до справи. Нехай моя праця ляже фундаментом під довготермінову стратегію розвитку держави — хто б цю стратегію не втілював у життя.
Частина 1. Геополітичний словничок
По-хорошому, та тема, якої я зараз торкнусь мала б бути ближче до середини мого циклу, якщо йти за його внутрішньою логікою. Але для затравки, для того, аби ви зрозуміли стиль, напрям і мету написання цього циклу, почну із найбільш наглядної теми — зовнішньої політики. Звісно, я торкнусь цієї теми ще раз, вже з більш конкретними сценаріями дій, але поки пропоную пройтись по основним поняттям нашої зовнішньої політики, однакова інтерпретація яких є ключовою для усіх політиків, що прагнуть досягти порозуміння.
Нейтральність. Хтось може помилково вважати, що у зовнішній політиці «нейтральність» є синонімом до бездіяльності. Це не так. При нейтральності нашому зовнішньополітичному відомству варто проробляти у рази більше роботи ніж за участі у будь-якому із блоків світового масштабу. Більше того, зовнішньополітичне відомство виступає ключовим полем діяльності усіх без винятку президентів нашої держави — решту міністерств, економіку, армію усі наші президенти, ключові політичні діячі і навіть представники опозиції сприймають як «чорну роботу», придаток до успішного функціонування держави на зовнішньополітичній арені. Звичайно, згодом я торкнусь цього перекосу, але поки що сприймаймо це як даність
🙂
Багато хто плутає нейтральність і невтручання. Це дійсно можуть бути однакові поняття, але не абсолютно. Слово «невтручання» є синонімом до нейтральності у розрізі одного конкретно взятого конфлікту. Є дві сторони, які воюють — країна А і країна В; так от, якщо ми не допомагаємо жодній з цих країн у цій конкретній війні, то ми не втручаємось — тобто, нейтральні. Постійне ж принципове та послідовне невтручання у жоден світовий конфлікт має іншу назву — ізоляція. Напевно, я не скажу нічого нового, якщо заявлю що зовнішньополітичний ізоляціонізм у цій грі принципово неможливий — занадто багато зав’язано на військовій справі і країна для забезпечення самого свого існування має вести війну. Тож нейтральність постійна має трохи інший аспект, ніж невтручання; і якщо будь-хто у статтях засуджує українське втручання у будь-який конфлікт мотивуючи це нашою нейтральністю — знайте, що маєте справу із маніпуляцією для досягнення політичної вигоди.
Варто тепер трохи розкрити концепцію постійної нейтральності. Ризикну припустити, що у цій грі, яка має яскраво виражену біполярну модель «світової шахівниці» нейтральність означає принципову неучасть у протистоянні двох військових блоків — тих, які зараз мають назву «Фенікс» та «Іден». Держава із сильною армією, теоретично, може заявляти про свою неучасть сама по собі — і розраховувати самостійно дати відсіч загарбникам (які неодмінно з’являться). Держава ж типу нашої на це розраховувати не може, тож ми маємо шукати гарантії захисту у обох блоків, виходячи з аксіоми що для кожного з них країна, що не втручається апріорі краща, ніж країна, що воює на протилежному боці. Звісно ця спрощена модель працює лише за умови вмілого балансування між інтересами двох блоків та за умови розуміння особливостей кожного з учасників геополітичного процесу — наприклад, розуміння того, що для деяких країн питання престижу може бути важливішим ніж питання виживання. Власне, у нашому випадку ключ до успішної дипломатії полягає у знаходженні способу продуктивної роботи із будь-яким партнером — яким би зарозумілим, незрозумілим, категоричним чи несприйнятливим він не був. Гарантії нашої безпеки для нас апріорі важливіші ніж гарантії нашої нейтральності для них. Відповідно, можливий провал такої роботи із однією із сторін (що буде видно по результатам і нашому де-факто наближенню до одного із блоків) є цілковитою нашою проблемою — вина лежатиме як і на неправильному виборі стратегії, так і на дипломатичній нездатності конкретних виконавців.
Нейтральність відносно «шахівниці» Іден-Фенікс. Зараз час пояснити, чому нашій країні принципово не можна вибирати «легший шлях» і приєднуватись (як де-юре так і де-факто) до одного із блоків. Просто подивіться на саму шахівницю. Чотири із шести топ-країн — наші сусіди. При чому двоє грає «за білих» а ще двоє «за чорних». І обидві сторони грають роль «старшого брата», який радий був би переманити нас на свій бік щоб утерти носа супернику. Відповідно, якщо ми дійсно прагнемо «знищити світову біполярність» (я вперше використав цей термін відносно еРеспубліки у черговій розмові з нашими урядовцями на зовнішньополітичну тематику), то підігравання одному із блоків і приєднання до нього є шляхом програшу.
Крім того, пропоную подивитись трохи далі свого носа. Припустімо, «влада» чи «опозиція» отримають-таки достатньо важелів впливу всередині країни (не без допомоги зацікавлених країн) ми таки ввійдемо в якийсь військовий блок — назвемо його блок А. Відповідно, блок В матиме абсолютно легітимний casus belli — не стільки зі злості на нас, скільки із бажання не дати ворожому блоку отримати чергову перемогу у, без сумніву, найчутливішій частині світу. Що найгірше, ми-то (якісь нещасні 4 тисячі населення з яких половину демеджу дає іноземний контингент) не настільки сильно вплинемо на баланс сил, аби відібрати у блока В можливість і (головне!) бажання нас знищити. І от настане час, коли наш благодійник, блок А, у черговий раз буде сильно зайнятий на Далекому Сході, Південній Америці, Індії-Індонезії-Австралії чи у Західній Європі, а наш уже-по-справжньому ворог, блок В, застосувавши весь свій геній стратегічного планування сконцентрує свої сили на тому щоб за три дні знести еУкраїну з карти Нового Світу під три чорти. Будьмо реалістами — я не сумніваюсь, що і один і другий блок матимуть можливість це зробити, бо бажання знищити «зрадника» пересилить бажання захищати нового союзника. Варто лише вгадати час — і вуаля, наше громадянство отримує чотири тисячі угорців, три тисячі румунів, десять тисяч поляків і ще скількись тисяч росіян (а, може, там, іспанці, американці чи серби з хорватами підтягнуться) — хтось в рамках утримання домінування над державним курсом України, хтось в рамках союзницької допомоги. еУкраїна стане надзвичайно цікавим полем битви блоків-гігантів і весь світ затамувавши подих слідкуватиме за ходом виборів у нас. Але чи буде еУкраїна українською державою? Ні. Бо навіть будь-який рух опору з бебі-бумами буде приречений на провал через внутрішній розкол. І та і та сторона залучатимуть на свій бік «справжніх українців», будьте певні — а ці українці будуть більше зайнятими виясненням хто ж з них «справжніший» і хто більше переживає за долю держави — як ми маємо змогу спостерігати і зараз.
Тож, заради самого існування країни будь-який свідомий громадянин має погодитись, що заклики до приєднання до одного із блоків, якщо вони лунають від представників інших держав — це вороже втручання у наші внутрішні справи (спроба зіграти на внутрішніх протиріччях і підтримати одну з «фракцій» еукраїнського суспільства). Якщо такі заклики лунають від наших політиків, то найменшою мірою це може сприйматись як зрада національних інтересів. Безумовно, так само слід трактувати і будь-які дії, спрямовані на порушення балансу між двома блоками у зовнішньополітичному курсі України.
На цьому поки все. Наступного разу я звернусь до внутрішньої політики і поговорю про державний устрій в історичній перспективі. В найближчих випусках чекайте також на аналіз закону як соціального договору, та дослідження на тему перспектив судової системи в еУкраїні; потім ми поговоримо також про баланс гілок влади і про принципи здійснення самої державної влади. Ну і, звичайно, найближчим часом чекайте продовження «Геополітичного словничка» — тема ще далеко себе не вичерпала (зокрема я хотів би поговорити про Антанту, наш обов’язок у Антанті та пояснити, що ж означає оте «знищити світову біполярність»).
Також хочу наголосити, що я не ставлю собі за мету звинувачення когось чи досягнення якихось інших політичних цілей. Я сподіваюсь, що мій детальний крок-за-кроком аналіз дозволить політикам еУкраїни по-справжньому розвиватись. Дискусія в коментарях, звичайно ж, вітається.
Щиро ваш,
Rednif Tap,
Для еУкраїнської Соціології.
Comments
З задоволенням прочитав, такі статті не тільки еРепаблік стосуються.
Піднімається рівень логічного мислення, на противагу емоційним спалахам. !!! "...і якщо будь-хто у статтях засуджує українське втручання у будь-який конфлікт мотивуючи це нашою нейтральністю — знайте, що маєте справу із маніпуляцією для досягнення політичної вигоди. P.S.
(моє імхо) Статті такого ґатунку мабуть варто і російською, не всі зможуть подужати текст без ґрунтовного знання мови. 🙂
Дякую, але мене не вистачить ще на паралельний переклад. Тим паче, я не так добре володію російською мовою. А от по закінченню цього циклу, якщо буде певний успіх в Україні, можливо, перекладу англійською. Звичайно, кожен може цитувати де завгодно і самостійно перекладати на будь-яку мову - я тільки зрадію.
""Чотири із шести топ-країн — наші сусіди. При чому двоє грає «за білих» а ще двоє «за чорних». І обидві сторони грають роль «старшого брата», який радий був би переманити нас на свій бік щоб утерти носа супернику. ""
voted!
дуже добре.
вотед і сабскрайбед!
Мені цікаво, а як автор бачить майбутне еУкраїни, заради чого їй існувати на мапі еСвіту?
У багатьох країн є мета(Росія хоче надавати США і навпаки, Угорці і Румуни хочуть панувати еСвітом), а для Украйни я її не бачу, не можу зрозуміти.
Dzerg, надавати москалям наше фсьо 🙂
@Dzerg
Уважніше читай:
" «Успішну державу» кожен бачить по-своєму — для когось це left-wing paradise; для когось імперія з багатою історією військових завоювань; ще для когось це «Наддніпрянська Швейцарія», багата нейтральна торгова республіка. "
многабукаф, але прочитаю обовязково
Ёп-ля! Мы не того президента выбрали (:
Это всё хорошо, только с одномесячными сроками воплощать в жизнь что-то долгосрочное... будет о-о-очень сложно.
Michelle Freebird, а чім Редніф гірший за Данила?) мож він буде всю весну рулить 🙂
@Bayda
Не вижу там ответа, только общие слова.
kotugoroshko + 1 дo пepшoгo кoм. voted. чyдoвa cтaття.
Очень дуже круто! Вотедъ!
Долго тянул, ибо многабукафф, но прочитал на одном дыхании
V
"Не вижу там ответа, только общие слова. "
+1
Но вотанул
(V&S)*2
Сопли и промывание мозгов. Власть уже начинает оправдываться. Не в первой в общем то.
Відверто сказати, початок (той, що курсивом) не сподобався. Подумав, що й сюди добралась інтелігенція з манією лузерства, схильністю до самоколупання і посипання голови попелом. Але основний текст в тему, корисно почитати.
Вотед!
Це ледь не перше в нас наукове дослідження теми. Браво, Редніфе, чудова стаття.
Гека, прочитай ще щось окрім імені автора і назви газети.
Voted. Життєво. 🙁
@sikorscki
Я прочитал, и что? Я согласен с тезисами касательно нашей власти и отсутствие государственности. Но рассуждения о внешней политике и нейтралитете - чистой воды навязывание мнения. Ну и с выводами о причинах я тоже не согласен. Какой еще внутренний раскол? Власть едина как никогда, следует четким курсом на Еден, никого не согласного к принятию решений не допускает, так какой еще раскол? В обществе да, вероятно есть и другое мнение. У меня есть другое мнение. Но проблема не в расколе, а именно в тех кто у власти и в их трусости и нежелании признать собственный же курс. И автор в данной статье пытается найти другого виноватого, вместо того что бы показать кто же виноват на самом деле. Но так как он является частью этой власти, то понятное дело что ему это невыгодно. Потому и виноват у него во всем внутренний раскол...
молодець. voted.
жека, "влада" – це також і ти, який, слава богу, п'ять разів був конгресменом, входив до різних комітетів і був міністром. а те, що ти ніколи не був президентом чи прем'єром – результат твого принципового небажання брати на себе відповідальність і пристрастного бажання весь час сидіти в сторонкє і казати, як все робиться не так.
@giggster
Я дважды шел в президенты и уж поверь, был готов взять на себя всю ответственность за свои действия. Это уже как раз вы были не готовы к ним и всячески этому мешали. Все остальные должности лишь технические. Направление задает президент. Мне не нравится направление на Еден. Потому и работать в правительстве, которое двигает страну не в том направлении я не желаю. При чем тут уход от ответственности?
а ти бачиш себе тільки на посаді президента? зайнявся б економікою.
потім сподіваюся, ти не можеш серйозно сприймати свої шанси стати президентом з такою хронічною неможливості створити хоч якусь команду навколо себе.
Те, кому эта великолепная статья кажется промыванием мозгов и бредом, так и не научились думать (МОЗГАМИ). Материал нацелен на мыслящего человека.
Вотед!
Субскрайбд!
@giggster
"а ти бачиш себе тільки на посаді президента? зайнявся б економікою."
Ну почему же. Я и на любой другой должности в правительстве согласился бы помочь стране, если бы она двигалась в направлении которое меня устраивало бы. И это не направление на Еден.
Пока у нас был только один президент, который не двигал страну в Еден. И при нем я как раз в правительстве и работал весьма продуктивно. Ну а на проЕденовских президентов, которые даже в собственном курсе признаться боятся, что бы не потерять часть электората, я работать не собираюсь.
жека, ще раз. можна зайнятий економікою. вона не так щільно пов'язана з зовнішньою політикою, де всі спеціалісти. або піти послом. я ж тобі пропонував спробувати свої таланти на мпп з турцією. не хочеш послом в турцію, занадто дрібно для тебе? можеш послом у велику британію (посада вакантна), якраз і домовишся про такий важливий для нас мпп. я просто хочу допомогти тобі зробити якісь справи, якими і ти, і ми пишатимемося.
Жека, мені здається я написав що вступ в Іден для мене так само неприйнятний як і вступ до Феніксу. Ще раз повторю - на даному етапі я проти вступу України в Іден і, швидше за все, буду проти найближчі кілька місяців. Достатньо?
Останній місяць після програшу президентських виборів єдина посада в уряді яку я займаю - посланник України до Антанти. Після статті президента я подав у відставку, яку на даний момент не задовольнили.
@Rednif Tap
В UU ты тоже неосознанно?
Це моя партія. Поки у мене конструктивний діалог з людьми, яким я довіряю і які довіряють мені - я звідти не піду; мені важливі, в першу чергу, ці люди.
Будь-які негативні тенденції легше виправити зсередини, за допомогою діалогу, а не за допомогою обливання брудом.
Дійсно соплі. Поцікавтесь яка армія у нейтральній Швейцарії.
Отличная статья.