[Flying ax] Банальності буденного життя еРепи (п"єса на три дії)

Day 1,481, 03:05 • Published in Ukraine Ukraine • by Taras Zasnovnyk


Дійові особи:
Рука І мама – вождь та моральний лідер нуботи.
Тілоохоронці – вірні пси вождя.
Нубота – фанати та прихильники вождя.
Нуб– мертвий нуб.
Срань господня – гнів небесний.
Товстий Троль – хижа тварюка, поглинач нуботи.
Ставка – схрон, наділений інтелектом погріб.
ГлавСер – головний песиміст у Ставці.
Лідери 1,2,3,4…– штабні щурі, хитропланщики-програмісти.
Цинік – нуб наділений імунітетом та дистанційним зв’язком.
Масовка – всі решта, глядачі.



Дія перша.

Площа Революції, січе дрібний дощ, посеред площі велетенська сцена на котрій у промені прожектора в повітрі висить вождь Рука І мама.
Під сценою товпа нуботи в ектазі лупить одне-одному пики, проголошуючи возвеличуючі гасла.
Вождь час від часу підіймає вказівний палець, і тицяє ним на північний схід.
Нубота заходиться у істеричному реві, падає навколішки та починає рвати зубами асфальт.
Панує атмосфера дружньої ейфорії і смердить свіжою сечою.

Рука І мама: НА МОСКВУ, курва!!!
Нубота: Так, так, так!
Цинік(в стороні, посміхаючись у вуса махає прапорцем): Даа, будєт вам масква, бля, будут вам пабєди…

Це дійство продовжується протягом тривалого часу і не несе особливої цінності для глядачів.
Раптом на площу вбігає нуб у подертому комбезі, з закривавленим ротом і скаженими очима.

Нуб: БляАААААА!!! (падає і здихає)

Нубота затихає, вождь Рука І мама поспіхом сходить зі сцени та у компанії тілоохоронців зникає у темноті.
Нуби оточують мертвяка, але наважується підійти лише Цинік.
Він пинає тіло, переконується що нуб спустив дух, і перевертає його навзнич.

Цинік: жертва Тролля, палюбому…
Нуби: оххххх!
Цинік: ви всє умрьотє!
Нуби: ааааах!!!
Цинік: Ідіте нахуй, я не с вамі. (кидає прапорець і паперову кепку на мокрий асфальт, розвертається та звалює у напрямку польського посольства.)

З-за рогу на площу ввалюється Товстий Тролль (далі ТТ), і з диким ревом починає бити себе руками в груди у стилі Кінг-Конга. Від виду нажаханих нубів у нього починається рясне слиновиділення.
В рядах нуботи починається паніка, всі кудись біжать, спотикаються і топчуть одне-одного.

ТТ: Їжа! Масна, хрумка з душком нуботина! Давайте дві!!!
Нуби(тікаючи): ааааа!

Завіса.



Дія Друга.

Ставка. Посеред кімнати великий стіл закиданий паперами, картами, графіками. Лідер1 закинувши ноги на стіл поверх паперів, унило надрочує «йо-йо», час від часу розплутуючи нитку та спльовуючи на пилючну підлогу. Решта лідерів збилась у коло в кутку і напівпошепки обговорюють поточну ситуацію. ГлавСер нервово посіпуючи бровою ходить взад-вперед по кімнаті бурмочучи під ніс.

ГлавСер: всьопрапала, всьо пра па ло…
Лідер1: Да ,блядь… Нима уже білова пафоса, антураж слаб. А драматичность , драмматиччность епізода!?...Скажі ка дядя ведь нє даром, мАсква спа…
Лідер2: Ша, нах! Тиша і спокій. Гармонія і віра у Святий Грааль нададуть нам сил! Ми – нація вибраних. Жиди, маскалі і вся плазуюча наволоч на землі, буде покарана жалом нашої помсти! Меч безжально проштрикне невірне тіло і земля всмокче кров їхню не залишивши й сліду від перебування поміж нас!

Він по акторськи ставить ногу на гарбуз що залишився тут з святкування хеловїну, немов би на череп ворога. Регоче.
Масовка аплодує стоячи.
Від зграйки Лідерів відділяється ще один, і підходячи до столу розпочинає переривати купу паперів.

Лідер3:Десь тут було, десь тут бачив…
ГлавСер: Шо ти бля іщеш, всьоравно ніхуя не найдьош!(демонстративно жбурляє в двері алюмінієву кружку з залишками кави)
Лідер3: Треба терміново… Знайти… Життя і смерть…
Лідер1(полишає «йо-йо», підводиться, засовує руку в кипу паперів і виймає звідти аркуш з гербовою печаткою і підписами): Отета іщешь?

Кидає поверх всього аркуш.

Лідер3: Га? Шо? (підіймає тремтячими руками листок) Йоб вашу мать – ми спасєни!!! Тут термін дії не проставлен! Берем бабло – хто скіко має, і до мадярів на уклін пиздуєм. Даєм їм голдом неустойку за півтора года протермінування, і віддаєм к єбені-фєні цей Поділ в безплатну і безстрочну , бля, оренду! Хай від’їбуться…
ГлавСер:Ти шо дурак? Панове абясніте етаму блаженному пускай паймьот.
Лідер1: Пойми, им нахуй надо вєсь отот Падол, впрідачу із Буковиной, Сиверьєм і Полєсьєм. Тєперь назад нам нєту ходу - придьотса отгрєбать… Ми їх кадата кинули неслабо.

Спльовує, і тягнеться за цигаркою до кишені.
Всі мовчать згадуючи славні часи прокидону угрів і першого випилу.
Схрон зітхає.

Несподівано відчиняються двері, влітає захеканий вождь Рука І мама.

Рука І мама: Я в рот їбав цю агітацію, цю блядську показуху – ледь встиг втекти від товстого троля. Він там ще досі … жере. Обідає електоратом, сука!
ГлавСер: А я тебе не гаваріл? А? Ну нахуй біла еті тєми паднімать?
Лідер2: Бо він єблан, і послідовний! (регоче)

Інші лідери повернулись до дискутуючих і теж регочуть.
Вождь Рука І мама, ображено гримає дверима і йде.

Завіса.



Дія третя.

Вождь Рука І мама у номері дешевого готелю, поруч сидять його тілоохоронці і щиро зазирають вождю в очі махаючи хвостами.
Під диваном батарея порожніх пляшок, на столику напівпорожня.

Рука І мама: Людей, зберіть усіх хто є! Усіх хто присягається у вірності мені. Я чую щас себе немов берсерк!
Тілоохоронці: гав! гав-гав, гав-гав!
Рука І мама: Ви мої любі пси, ви не залишите старого тут вмирать. Я, курва, вже не в силах бидлокодить…

Драматично нахиляється над ноутбуком, бидлокодить з останніх сил.

На площу з рештками нуботи повільно немов сніг опускається Срань небесна.
Цинік давлячись печивом, визирає з вікна посольства і цинічно насміхається над усіма.
Завіса.