Join the new world

. Історія виникнення.
Десь у глибинах всесвіту зародилась вища матерія. Це було майже божественне скупчення інтелекту та сили. Колодязь знань та ріка мудрості, що уособлювали всі щедроти та усю доброту людства недосяжну простому смертному. Аби якось це все щастя назвати довелось навіть назву вигадати, недостойну але хоч якось характеризуючу всю велич її носія – Енергія Мудрість Сила.
Виникнувши, вона одразу зрозуміла що у світі щось не так, і вирішила зробити так як треба. Найкращим шляхом для реалізації свого геніального плану був прихід до влади, а оскільки владу уособлювали орди невігласів і варварів, то скинувши їх вони ще й зробили послугу для бідних, принижених простих людей.
Правила ця ЕнМудрСа довго та виважено, і жилось люду звичайному при ній добре-добре. Навіть краще ніж ви собі щойно уявили.
Збирала вона навколо себе прибічників, помічників та фанів . Повнились її ряди небаченими темпами, та росла її велич. Але раптом настав момент критичного запаморочення розсудку, спричинений появою чорного карлика у сузір’ї Пана Хонена.
І настали часи смути, орди варварів знову захопили владу, змінили світовий устрій та змусили всіх прийняти нову віру. Служителі темних сил - Злі Сини Урфіна змушували простих людей працювати на уранових шахтах , ресурси з котрих йшли на утримання Радіоактивної Академії та забезпечення Гвардії у її каральних операціях.
Довелось ЕнМудрСі йти глибоко у підпілля, у холодних печерах шукати собі побратимів серед Нічних Гоблінів і об’єднуватись з ними в одну Братосилу. Лише створивши величний Легіон Мовчазних Воїнів вони будуть у змозі повернути собі владу, корону, шлюх і блекджек.



. Теорія монотонного причитання.
Йдучи у глибоке підпілля ЕнМудрСа закликала усіх своїх послідовників законспіруватись та розпочати монотонно бубніти. У теорії , безперервне та багаторазове повторювання фраз про «все погано, всі погані» повинне було призвести до народження Безсмертного Дракона Світлої Магії котрий спопелить усіх Злих Синів Урфіна та допоможе своїм песимізмом переконати людей у благих намірах ЕнМудрСи.
Людям залишається лише чекати на цього Дракона і крокуючому за ним Легіону Мовчазних Воїнів.



. Сьогодення.
Як ви зрозуміли з попередніх абзаців мого ліричного вступу, мова піде про нашу любу опозицію.
Ну не годен я стримувати потік … що виникає при оглядинах їх опозиційної діяльності.
А подивитись є на що, адже серед нас майстерно працюють вправні фокусники-ілюзіоністи.
Іноді буває важко самому розібратись у подіях, словах, та вчинках, доводиться довго та розлого формувати думки про найрозповсюдженіші ілюзії котрими відволікають нашу увагу, та трюки що вводять нас у оману.



. Все пізнається у порівнянні.
Насправді багато фантомів виникають у повітрі, обриси повітряних замків та привиди страшних ворогів що так майстерно створюються для піпла, є нічим більшим ніж банальним намаганням притупити людську пам'ять, та згладити спогади про власні фейли. Мабуть багато наївних ведуться на дешеву агітацію а-ля «нацпопурі» стайл… Але кожен хто грає хоча б 3-4 місяці, добре пам’ятає часи випилу і скорботи, нулі навпроти бонусів, і всеохоплюючий срач заради срачу.
.......
Фейли слідували один за одним, як у зовполіті, так і внутрішніх справах. Не дочекавшись від народу овацій ця ексВлада ганебно підтиснувши хвіст втекла, злиняла залишивши за собою руїни. Бездарна політика призвела до перманентного випилу, знищення і спроби розвалу Армії та УВА, роздробленості спільноти. Жоден, повторюю – жоден справді вартий вчинок не пригадується за ті місяці коли вони правили балом…

Зате вони добре навчились піаритись на речах що так підкупають та манять, про патріотизм, про єднання, про націю.
І багато хто ведеться, не пам’ятаючи до чого вели ці балачки минулих разів, що було їх основою та у що вилилось згодом.
.......
А призвело це все до банального захоплення влади, прикриваючись солодкими словами вони одразу забули всю свою лірику, не змогли продемонструвати свої сталеві (на словах) яйця, і тихо забившись у туклік попилювали казну. Вони різко отримали амнезію памяті, та замість Боротьби продовжили те що в них виходило найкраще завжди – шукати наступного внутрішнього ворога, висміювати його, і гордо здерши голову до неба волати про жидів-москалів-зрадників. Нажаль багатьом подобається саме такий мотив та поведінка, саме заради цього вони щоразу тиснуть «увійти», тож прихильників завжди вистачає.
Задурманити голову школярам легко, так само просто обдурити щирих патріотів вкидаючи перманентно гасла на кшталт «житєлей донбаса», і шкода що багато людей просто не усвідомлюють у чому ж різниця між життям та грою у котру вони грають…
.......
Насправді все до болю просто – потрібно навчитись розділяти патріотизм РЖ, і патріотизм ігровий.
Адже дійсно – ненавидіти бандитську владу з нашого життя це вже признак хорошого тону, але якимось чином асоціювати ту владу з владою в еРепі… погодьтесь, тупо. Так само як і речі що стосуються гри, та у багатьох ознаках суперечать виявам лютого патріотизму в РЖ.
Ігровий патріотизм сповідує принципи допомоги та єднання довкола ігрової мети, виконання всіма людьми що обрали собі для гри еУкраїну якоїсь спільної місії корисної для усіх громадян. Як на мене це є найвищою ознакою ігрового патріотизму. Для усіх незгідних з такою постановкою питання – до вибору є ще понад 60ть країн.
.......
Як приклад – протистояння у Сіверії, для тих хто не в курсі поясню – наш договір по обміну регіонами обумовлював придушення повстань на території оренди, і допомога в придушенні відповідних на своїй території. Натомість найчисельніший МЮ ЕМС безперервно, аж доки не досягли мети, отримував наказ бити проти угоди, проти бонусів для країни. Навіщо? Поясню – вони просто сплутали виміри, та уявили собі що шкодячи еУкраїні тут, можна задовільнити свої РЖ комплекси та здійснити мрії до котрих в житті кишка тонка. Я не прихильник Росії, але з усією відповідальністю заявлю – коли ми з ним ворогували, я був першим з тих хто їх цькував, але наступив час збирати каміння, і я свій камінь підняв. Як виявилось поняття благородства чи користі для спільноти, далекі для наших «патріотів» котрим заважають яйця. Головне – втішити власне его, курва, це так примітивно і низько – здорові дядьки не здатні на елементарні вияви патріотизму у своїх русифікованих містах, зливають тут сотні реальних євро, тисячі гривень заради… чого?
.......
Пішли б краще на ті гроші купили українських книг для місцевої бібліотеки чи дитбудинку!
Притому це все робиться з максимальним пафосом, і всюди афішується аби набити собі задурного понту.
Я вже більш ніж впевнений що люди котрі зібрались під гаслами патріотизму, у цих своїх НПУ і НГ, банальні шарлатани, ілюзіоністи що показують нам фокуси, і поки ми зачаровано їх споглядаєм вони просто дрочать на триколори.



На що наші опозиціонери здатні у світлі останніх подій, та власного владарювання ми переконались, але необхідно розвіяти ще деякі міфи що так вперто навіюються нам щоденно з преси та шаутів.

Напевно розпочнемо з того що всі справжні патріоти повинні бути у НПУ чи НГ, а у решті партій московські підстилки та бездушні проросійські зрадники. Ну це смішно для досвідченої людини, але багато новачків реально не вїжджаючи в нюанси вірять у цю фігню. Насправді тут свідомо чи несвідомо запущено трюк з РЖ політичного простору, коли якась дуже блакитна партія каже що вона і лише вона є жовтою, а всі навколо червоні. Спочатку мало у це вірять, але купуючи телеканали, газети та бігборди вони протягом довгих років довбуть всім одне й теж, і… вуаля – рейтинг найвищий, прихильників неміряно! Вбого та негарно так робити, вводити в оману та лицемірити, але це ж гра і у вас свій хитроплан))).
Реально - патріотів всюди однаково, від партії залежить лише ступінь їх радикалізму, та методи дій – десь рафінованих неадекватів більше, десь менше, десь зашкалює.
Є така підозра що найбільш галасливі крикуни про націоналізм і руїни Москви будуть у перших рядах тих хто кине і переметнеться при зміні конюктури, натомість справжні патріоти просто впевнено і без зайвого галасу роблять свою справу.

Полюбляють пройтись по ЗСУ і всьому що до ЗСУ дотичне. У чому принципова відмінність між Армією держави і нерегулярною що може собі дозволити прихіть, причому неодноразову прихіть граничну із зрадою, вже всі мали намір переконатись у тій ж Сіверії, з більш свіжих – удар на боці ОНЕ проти рашки. Комплекси і фобії переважають, у Армії переважає здоровиї глузд.
А міф про попили залишається актуальним лише у вакуумі незнання – вступ до лав ЗСУ завжди залишається відкритим, і скористатись цією можливість можна хоч зараз.
Звісно цього не станеться,бо тоді буде розвіяно ще один міф – про намагання розділити, вигнати, вичавити. Дуже зручно для тих хто якраз оцим поділом і займається, але зрозумійте вдягти на себе терновий вінок, та почепити бутафорний хрест , ще не значить стати месією…

Нам не потрібні молдавські бонуси… Це вершина лицемірства робити такі заяви – плюнути у обличчя таким любим для них новачкам. «Наповнення» для партій, славні наївні нуби, не завжди розуміють усіх подробиць механіки гри, та не завжди здатні на об’єктивне вирішення для себе користі від збільшення виробництва.
Насправді погоджусь з одним донкіхотом еУкраїни – Зетменом. Він завжди проголошує істину що основою економіки є бонуси. Саме бонуси для виробництва стимулюють вкладати людей у розбудову ресурсних, дають їм змогу більш інтенсивно купувати, продавати та качати силу. Проста математика дозволила мені вирахувати профіт від бонусів, адже на момент отримання мною посади Міністра Економіки добовий дохід у бюджет складав 18-20 тисяч грн., а станом на 20те число становить вже 49-52 тисячі гривень. Бонуси відіграють в цьому не останню роль). Якщо дивитись з боку дрейну дамагу – тут все теж не надто плачевно було. Заливаючи в середньому по 1,2 лями дамагу за раунд, враховуючи що 60-70% зазвичай медалхантери приносять, то ми втрачали по 5-6 лямів на битві. Безсумнівно – лишні лями не зашкодять деінде, але ресурси завжди треба боронити, як нам так і будь якій країні – орендатору чи агресору, адже навіть при відсутності прямих битв ніхто не завадить підіймати регулярні РВ. Окремо варто згадати бонус від НЕ для кожного.
Але ж наші патріоти найпатріотичніші – з громадянствами еКитаю їм байдуже які бонуси в нашої жеброти…

Алогізм мислення іноді переростає від рівня «блондинка», до рівня «повний маразм». Наприклад у критиці уряду прослідковувалась тенденція спірального скручування звивин мозку: підіймали податок – волали що не податками а бонусами треба збагачувати казну, роздобули бонуси – свист з залу що надто дорого обходяться і краще без них, що потрібно союзникам допомагати а не свої бонуси стерегти, ок – почали операцію по врятуванню румун, ось вам реальна допомога союзникам! І що довкола – критика , люта критика про неприпустимість таких дій, адже вони (румуни) на хвості турків з уграми привели… Коротше, такі проблеми лікуються лише покращенням статевого життя , або медикаментозно.

Незадоволення від непосвячення у хитроплани. Шановні ще не зрозуміли що їм не довіряють, бо вони неодноразово довели що їм не можна довірити. Били у спину, зливали переговори у своїх «викривальних» статтях, тощо… Вони опоненти, готові на будь що аби показати владу у поганому світлі навіть діючи методом камікадзе. Та й загалом кожен хто планував щось стратегічне у цій чи іншій грі знає, чим менше очей бачить, - тим більше шансів на успіх.
Щось стало нецікаво продовжувати, тому коротенький висновок і в люлю)



Критика – річ хороша, конструктивна критика може спонукати до роботи. Але ми вже давно переросли ці підгузки, ми вже давно перебуваємо на стадії самознищення. Поділившись на табори одні мріють про зникнення інших, опозиція не здатна запропонувати жодного рішення виникаючих проблем. Як лише з’являється натяк на фейл, ці ілюзіоністи виймають свої чарівні палички та тицяють ними у що попало, аби створити міф, удосконалити його, та вбити у голови якомога більшій кількості людей думку про те що все побачене та прочитане правда. Правда від ЕМС)))

Бажаю всім цікавої та захоплюючої гри, заходячи не забувайте знімати рожеві окуляри та залишайтесь реалістами.