[Flying ax] Записки циніка. Обєднання чи "тайд"?

Day 1,438, 14:31 • Published in Ukraine Ukraine • by Taras Zasnovnyk


Нехай мене називатимуть понурим олдфагом ниючим що колись трава була зеленіша, але пишу що писати хочеться, і поhуй - така позиція 🙂.

Звучатиме банально, але усім зрозуміло – ми мала країна на просторах еРепи, і досить немічна в силу власних внутрішніх протистоянь. Усі малі та немічні тварі завжди бувають грані і гонимі, незважаючи на походження , понти і необґрунтовану войовничість. До слова – жодного з вищеперерахованих достоїнств у нас немає)).
Так от, таким ереп-карликам і недоросткам, тижневий дамаг котрих дорівнює добовому дамагу еСербії, доводиться постійно ухилятись від пинків, ляпасів та інших домагань. У когось це виходить краще, у когось геть зле, а є такі що просто забили вже на щось сподіватись і перетворились на сафарі-тури для інтернаціональних ТОкоманд. Головне завдання у намаганнях вхопити щось на балу у хижаків – вдало вловити момент та показати свою потрібність. Якщо лише країна-дріб"язок стає нецікавою, а найгірше тягарем, її позбуваються. А країна із перманентним внутрішнім мегасрачем, проявами непокори та іншими ідіотсько-анархічними виразками на тілі, для кожного зовнішнього партнера буде тягарем. Буде лише тому що тут не можна будувати стратегічного шляху взаємин, і годі сподіватись стабільності від постійних змін еліт.



Повірте – побувавши на різних щаблях владної драбини, і навіть освоївши її вершину я можу з упевненістю казати – кожен чий дамаг вищий за супротивника дивиться на нього зверхньо і хоче домінувати у відносинах. Дамаг – основний критерій. Тут забуваються навіть РЖ братські стосунки, профіт чи домовленості попередників.
Примітивна груба сила, нагнути і примусити – хтось з вас відмовиться від такого фану? Отож, і вони не хочуть 🙂.
Так будуються дипломатичні стосунки, так створються альянси. Приклад ОНЕ де об’єднались кілька рівних за силою лідерів, аби нагинати усіх по черзі. Навіть своїх союзників ці гіганти не спиймають як рівноправних – регулярно спалахують конфлікти на темі розподілу впливу, продавлюються власні інтереси, йде холодна війна базована на принципах з РЖ…

Хтось з читачів може собі уявити шкалуЧСВ рядового польського нуба після реєстрації у еРепі? А сербського? А нашого?))
Саме заради цього тонни людей приходять до цієї ззовні неприглядної забавки , із примітивними можливостями та механікою «веселих фермерів», саме для такого фану вони витрачають тут тонни важко зароблених чи спижжених євро. Заради домінування, заради задоволення своїх РЖ комплексів, заради мрій…



Ок, залишимо позаду цей ліричний відступ, і повернемо свій погляд на рідне. еУкраїна. На мою думку сама унікальна та контраверсійна еНація у грі. Я не перебільшую, - насправді маючи у активі досить компактне комюніті, невелику кількість спікерів та гравців готових займати лідерські позиції, ми ухитряємось подерибанитись за хуєвою хмарою ознак на вбіса багато кавалків, груп, тусовок і просто зграйок. По 5-10 чоловік, а вже вилазять на горбок, граючись у «царя гори» з криками про свою унікальність і єдино-правильну позицію. Ми «сремо собі в рот»(с) вже протягом доброго відтинку часу, і продовжимо це робити безконечно довго.

Ні ви не почуєте тут наївняка типу «треба єднатись… годі сратись… патріоти-козаки до бою!... ганьба зрадникам…», насправді те що я вкотре довбу – це елементарні, але водночас й основоположні істини, фундамент керування вільним комюніті.
Капітан очевидність підказує що якось контролювати наш людський ресурс можна лише методом батога та пряника. Причому «пряник» це цілком зрозумілі речі – зацікавити і дати почесати ЧСВ, водночас постійно підкидуючи різноманітні бонуси, срачики, дерибанчики, тощо. Змусити, покарати… Недосяжний метод по причині відсутності будь-яких важелів впливу, окрім морально-етичних. Практика показує що морально-етичні важелі принципово ігноряться, і ще не було жодного випадку публічного суду який б призвів до наслідків. Висміювання, принижування і жорсткий троллінг лише дають снаги особам що стоять за цим розкладом. Батіг потрібно шукати лише у кориті. Так, власне лише відлученням від корита може стати покарання за вкрай неадекватні дії. В Армії ми усі були свідками такої практики, принаймні в Армії…
Не подумайте що я маю на увазі корито бюджетних коштів, систему «пряників» можна б було побудувати таким чином аби певні позамеханічні процеси були реально підконтрольні певному вищому представницькому органу коаліції. Але то все нездійсненні фантазії, тому можемо швиденько закотити губу на місце, і продовжувати писати гнівні коменти.



Ладно, потрібно накінець почати писати по темі…
А по темі я хочу висловитись, про ЗСУ.
Багато старих смердючих скринь відкрито останнім часом, багато лайна протекло повз цю тему, але я бачу лише емоції, емоції і жодної адекватної контрпозиції.
Насправді, уважно читаючи кожне слово написане у чатах, статтях і каментах під ними, я побачив навкруги лише купу необґрунтованих емоцій, як у дітей котрі вимагають нездійсненну покупку, або дам котрі паркуються під цеглою і дивуються штрафу.
Дійсно аналізуючи – одні незадоволені апріорі, бо для них будь яке обєднання не з ними на чолі несе загрозу. Все , не варто навіть заглиблюватись у клоаку ворожнечі, передісторію ненависті і істеричного несприйняття. Цим все сказано, і вони відкинуть будь-яку конструктивну ідею, будуть принципово грюкати дверима, роздувати щоки і бігати по апеляцію до болгарського МЗС.
Їх сателіти… це сателіти, як не прикро усвідомлювати окремим їх представникам.
Інші.. ну що з ними зробиш, - статус найстаріших/найнерегулярніших просто не дозволив опуститись до рівня хочаб мінімальної втрати гламурності і лиску, «єдиноправильна позиція» з часом, сподіваюсь, зміниться. Можливо для цього потрібна зміна персон з обох боків, але я мушу зазначити: Адже вони як ніхто більше тягнуть на статус ЗСУ. А стояти перед дзеркалом з насолодою оглядаючи свою авку і ласкаючи статут… можна не помітити як молодість мине, і старість наступить.
Треті це бардак. Як не намагаються лідери створити вид структури, натягти своїй армії форму і погони, у них мало виходить. То ж їм варто жувати, жувати, і лише тоді вчиняти наступну загальновідому дію.
Всі решта зайняли нібито адекватну до ситуації позицію – від повного прийняття, до «асоційованого» членства з своїми городами у котрі зась.



Але й це не кінець…
Справа у тім що люди котрі декларують позицію підтримки і приєднання, насправді не завжди до кінця розуміють (як в принципі й критикуни) у що вони вписуються.
Мені нескінченно сумно та важко дивитись як меркантильний підхід переважає, як обговорюють все окрім головного. Окрім єдино важливого поняття – обєднавчого фактору!
Чесно, якби будь хто інший запропонував таке обєднання я б був «за» обома руками. Жаль що лише люди не зрозуміли – з лайна методом барона Мюнгаузена не висмикнешся, лише подавши руку один-одному, лише спільно координуючи свої дії можна огризатись, брати раунди й битви. Але цього не буде ніколи, очевидно.
Там навіть не у дамазі справа – відчуття спільного, спільної роботи, спільних обов’язків, спільної відповідальності…

Взагалі я з упевненістю 99.9% можу сказати що відповідну ініціативу підтримали б рік тому, і справа не у персонах – тоді у цього комюніті були хоч якісь ідеї! Те ж ЕМС вигризало владу разом з ІЮ декларуючи якісь принципи що могли і мали б згодом обєднати, хоча вони й лукавили дико... А зараз слабаки не бачать перспективи у згуртуванні, оскільки все одно слабаки залишаться такими на фоні сильних, ну а у своїй крайній хаті можна принаймні безпалевно підкачуватись сподіваючись на дари від рудмінів у вигляді минулорічного обрізання сили, і зрівнялівки.



Як висновок – ця вся каша що вариться вже три тижні навколо великої потужної єдиної Армії, це лише лишній доказ, камінь у город тим наївним мрійникам котрі вірили що в цьому ігровому просторі можна запиляти справді потужну силу з людей одної віри, нації та крові. Ми нащадки хуйзнакого, але навряд чи люди честі та достоїнства. Я сильно розчарований, і бачу розчарування тих хто усвідомлював головний посил…
А всі хто помітив лише пункти про призначення, звільнення і фінансування – це справжні рафіновані представники тої піздобратії від якої хочеться якомога швидше звалити у шенген чи якусь тропічну монархію.

Адіос тщеславні мої – ми варті того аби нас любили. У неприродній спосіб…